Deutschland und Nationalsozialismus: "Davor hatte Hitler panische Angst"
Філософ Філіп Рух досліджує незрозумілий успіх НСДАП на виборах 1930 року
Німецький філософ Філіп Рух у книзі «Der Rückfall» аналізує стрімке зростання НСДАП на виборах до Рейхстагу 14 вересня 1930 року та застерігає про небезпеку повторення історії в часи піднесення AfD.
Німецький філософ і керівник мистецького проєкту «Zentrum für politische Schönheit» Філіп Рух досліджує феномен стрімкого піднесення нацистської партії НСДАП на виборах до Рейхстагу 14 вересня 1930 року. У своїй книзі «Der Rückfall» він намагається відповісти на запитання, яке досі залишається без переконливого пояснення: як партія, відома своєю жорстокістю, расизмом і скандалами, змогла за два роки перетворитися з маргінального угруповання на другу за силою політичну силу Веймарської республіки.
За словами Руха, до виборів 1930 року НСДАП сприймалася німецькою громадськістю як «осколкова партія расистів із планами селекції людей і моторошним культом насильства». У 1928 році нацисти отримали лише 12 мандатів у Рейхстазі, а вже у 1930-му — 107. Кількість виборців, які віддали за них голоси, зросла з 810 127 до 6 383 107 осіб. Цей результат, зазначає філософ, шокував не лише Німеччину, а й викликав міжнародний резонанс: понад шість мільйонів людей у одній із найпрогресивніших країн світу проголосували за жорстоких расистів.
Рух наголошує, що нацисти не приховували своїх намірів. Вони відкрито говорили про фізичну розправу над політичною елітою, тортури та вбивства. Саме цей екстремізм був «ядром бренду» партії. Дослідник критикує поширені пояснення успіху НСДАП, вказуючи на їхню неспроможність. Зокрема, він спростовує тезу про те, що нацисти здобули голоси переважно за рахунок тих, хто раніше не брав участі у виборах. Сучасні дослідження, за його словами, не підтверджують, що НСДАП отримала надмірну підтримку від невиборців.
Не підтверджується й міф про вирішальну роль молоді та безробітних. У 1930 році в Німеччині налічувалося близько 4,5 мільйона молодих виборців, але в регіонах із високою часткою молоді нацисти, навпаки, виступали погано. Молодь не була настільки захоплена НСДАП, як це намагалася представити сама партія. Так само безробіття, яке на день виборів сягало трьох мільйонів осіб, радше сприяло стійкості проти націонал-соціалізму, аніж підтримці нацистів. Молоді та безробітні, за даними досліджень, «тікали» від нацистів.
Філіп Рух також ставить під сумнів уявлення про нібито досконалу нацистську пропаганду та культ фюрера. Історик Ґергард Пауль, який вивчав Східну Пруссію, де у вересні 1930 року НСДАП потридцятикратила свою підтримку, не знайшов там жодних ознак професійного пропагандистського апарату. Замість цього він виявив лише неорганізований натовп. Сам Гітлер, за словами Руха, теж не був тим харизматичним лідером, яким його згодом змальовували.
Філософ наголошує, що брак знань про те, як НСДАП діяла в умовах демократії, є особливо небезпечним сьогодні, коли в Німеччині спостерігається піднесення правої партії AfD. Він закликає до ретельного вивчення механізмів, які дозволили нацистам прийти до влади демократичним шляхом, адже розуміння цих процесів є запорукою запобігання повторенню трагедії. Книга «Der Rückfall» є спробою відповісти на це складне питання та привернути увагу суспільства до уроків історії.
