Wahlen: Der Druck kommt längst nicht mehr nur von rechts
Німецькі вибори: тиск на політичний центр зростає не лише справа
На тлі внутрішньопартійних дискусій у ХДС/ХСС та СДПН дедалі гучніше лунають популістські обіцянки як справа, так і зліва. Профспілкові лідери та Ліва партія пропонують прості рішення складних проблем, чинячи тиск на політичний центр.
У Німеччині політичний тиск на правлячі партії дедалі частіше надходить не лише з правого флангу. Про це свідчать останні внутрішньопартійні дискусії в ХДС/ХСС та СДПН, а також гучні заяви з боку профспілок і лівих сил напередодні виборів до ландтагу Берліна та парламенту Мекленбургу-Передньої Померанії.
Останніми днями німецькі медіа майже щодня повідомляють про нові чутки щодо кадрових перестановок у федеральному уряді. Зокрема, обговорюють можливу відставку міністерки праці Бärbel Bas, а також імовірну заміну лідерів партій. Утім, як зазначають оглядачі, зміна персоналій сама по собі не розв'яже структурних проблем. Показово, що вісім голів земельних організацій ХДС виступили зі спільною заявою, закликавши до стабільності замість кадрових дискусій.
На тлі цих внутрішніх чвар на другий план відходить головне — необхідність реформування пенсійної системи, охорони здоров'я та догляду. Саме ці сфери потребують ґрунтовного оновлення, аби функціонувати в майбутньому. Однак замість зосередження на реформах політичні сили дедалі більше займаються самозамилуванням, що створює сприятливий ґрунт для популістських обіцянок.
Яскравим прикладом такого тиску є риторика очільниці Німецької федерації профспілок (DGB) Ясмін Фахімі. Виступаючи на форумі виробничих рад у Берліні, вона протягом кількох хвилин гостро критикувала уряд, менеджерів і «капіталістів». Частина її зауважень стосується реальних проблем: багаторічне погане управління в концерні Volkswagen, зростання цін на пальне, оренду та продукти харчування, а також невизначеність щодо фінансування догляду за літніми людьми.
Водночас, коли йдеться про конкретні рішення, Фахімі стає розпливчастою. Вона закликає до «порядку денного зростання» для Європи, захищеного внутрішнього ринку, інновацій та інвестицій, насамперед державних. Реформи федерального уряду вона переважно відкидає. По суті, її вимоги зводяться до двох тез: держава має взяти більше нових боргів або підвищити податки, не змінюючи видатків, і існує просте рішення, яке уряд нібито не хоче застосовувати.
Схожої логіки дотримується й Ліва партія в Берліні. У передвиборчій кампанії вона обіцяє витратити мільярди євро на експропріацію великих житлових концернів і передачу їхніх квартир у державну власність. За словами представників партії, компенсаційні виплати розтягнуть на багато років, а фінансуватимуть їх за рахунок орендної плати; соціалізацію нібито дозволяє стаття 15 Основного закону, а квартири ще й відремонтують коштом держави.
Проблема, яку порушує Ліва партія, справді нагальна: за останні десять років середня оренда в Берліні зросла більш ніж удвічі, знайти доступне житло дуже складно, а в будинках часто трапляються зламані ліфти, тижневі відключення опалення, цвіль і недоступність управлінь. Однак незрозуміло, чому партія не використає ці мільярди для будівництва нового житла, а спрямує їх на компенсації. Адже місту, населення якого за 15 років зросло на пів мільйона людей, передусім потрібні нові квартири.
Це піднімає ширше питання: чи справді потрібно більше держави, як часто стверджують ліві та ультраліві сили? Держава може ефективніше карати за порушення, але навряд чи краще за приватні компанії виявлятиме інновації чи управлятиме житлом. Бюрократичний апарат рідко буває гнучким і часто сам собі заважає. У таких закликах вбачається певна гординя — віра в те, що держава знає і вміє все краще.
Показово, що подібні обіцянки «всесильної держави» вже не є маргінальним явищем. DGB, яку очолює Фахімі, налічує 5,5 мільйона членів у своїх окремих профспілках, а Ліва партія має шанси перемогти на виборах до Берлінської палати депутатів у неділю. Таким чином, тиск на політичний центр зростає не лише з правого, а й з лівого флангу, що ставить перед урядом дедалі складніші виклики.
