"Abschreckung": Fünf EU-Länder wollen nach Ruanda abschieben
П’ять країн ЄС ведуть переговори про відправку відхилених біженців до Руанди
Німеччина, Австрія, Данія, Греція та Нідерланди обговорюють створення центрів повернення в Руанді, куди з 2027 року планують відправляти відхилених шукачів притулку. Міністр внутрішніх справ Німеччини Александр Добріндт називає план сигналом стримування, а критики ставлять під сумнів його законність.
П’ять європейських держав — Німеччина, Австрія, Данія, Греція та Нідерланди — ведуть переговори про створення так званого центру повернення в Руанді. Мета — з 2027 року переселяти туди людей, яким відмовлено в притулку і які зобов’язані виїхати з країни, але не можуть бути повернені на батьківщину. Про це йдеться у матеріалах, що стали основою цього повідомлення.
Перші переговори відбулися у Відні за участю міністрів внутрішніх справ цих країн. Найдалі просунулися переговори Німеччини з Руандою, за словами міністра внутрішніх справ Александра Добріндта з ХДС/ХСС. Він захищає ініціативу і описує її як сигнал стримування для тих, хто не має права на захист у Європі. Водночас він наголошує, що йдеться не про масові табори. Згадувалися також варіанти навчання або подальшого повернення людей до інших країн. За його словами, ідея полягає в тому, щоб зробити менш привабливим прохання про притулок у Європі для тих, хто не має на нього права, і одночасно не залишати таких людей без жодного виходу з ситуації.
Міністерка внутрішніх справ Руанди Бірута заявила, що її країна хоче інтеграції цих людей, а не створення таборів. Ця позиція відрізняє підхід Руанди від уявлень про ізольовані табори, які критики пов’язують із подібними планами. Руанда також очікує на оплату за свої зусилля, однак розмір цієї виплати не оголошено. Кількість людей, яких планують перевезти, поки що невідома, а тому неможливо оцінити масштаб проєкту ані за людьми, ані за фінансами.
Водночас Добріндт визнає, що створення центрів перебуває на дуже ранній стадії. Він описав це як «товсту дошку, яку треба просвердлити». Тобто практичні деталі, включно з обсягами, умовами утримання та процедурами, ще потребують узгодження. Саме тому на цьому етапі йдеться про наміри й переговори, а не про запущений механізм.
Правова основа для таких центрів з’явилася минулого місяця, коли держави ЄС ухвалили правила щодо центрів повернення в треті країни. Саме вони передбачають можливість відправляти людей, яких не можна повернути додому, до країн за межами Союзу. Ця категорія охоплює осіб, які отримали наказ залишити країну, але з різних причин не можуть бути повернені до своєї держави походження.
Плану не бракує критиків. Міністерка економічного співробітництва та розвитку від СДПН Ріма Алабалі Раданович виступає проти центрів повернення. Вона нагадує про підтримку Руандою збройних угруповань у Конго, що безпосередньо суперечить принципам, на яких мають ґрунтуватися партнерські відносини з цією країною. Через ці обставини частину допомоги Руанді частково заморожено. Окремо вона вказує на нерозв’язані питання міжнародного права, зокрема щодо того, яким чином гарантувати права людей, які опиняться в третій країні за межами ЄС. Зелені та Ліві теж різко критикують задумку, вважаючи її небезпечною з правової й гуманітарної точки зору.
Схожі плани вже мали наслідки в інших країнах. Угода між Великою Британією та Руандою набула чинності у квітні 2024 року, а її вартість оцінювалася приблизно у 700 мільйонів фунтів стерлінгів. За повідомленнями, до Руанди добровільно полетіли лише четверо мігрантів, що стало одним із головних аргументів критиків щодо ефективності такої моделі. Верховний суд Великої Британії визнав угоду неправомірною, і це рішення поставило під сумнів весь проєкт. Крім того, в Італії центри в Албанії чекають на рішення Суду ЄС, що також свідчить про правову невизначеність подібних моделей і про те, що питання відповідності європейському праву залишається відкритим.
Джерело: t-online.de
70
