AfD und Linke legen zu: In Deutschland bahnt sich politischer Umbruch an
У Німеччині на тлі зростання AfD та Лівої партії намічається політичний злам
У Саксонії-Ангальт AfD здобула посаду президента ландтагу, а в Берліні Ліва партія, «Зелені» та СДПН розпочали зондувальні переговори. Експерти вказують на послаблення центристських партій і закликають до оновлення.
У Німеччині набирає обертів політичний злам: у двох федеральних землях партії на краях політичного спектра здобувають дедалі більший вплив, тоді як центристські сили втрачають підтримку. У Саксонії-Ангальт «Альтернатива для Німеччини» (AfD) вперше отримала важливу державну посаду — президента ландтагу, заручившись, імовірно, голосами частини депутатів від ХДС. У Берліні, навпаки, спостерігається лівійський поворот: Ліва партія, «Зелені» та СДПН домовилися про зондувальні переговори, щоб сформувати міську владу на основі лівоальтернативної соціалістичної програми.
У Саксонії-Ангальт лідер AfD Ульріх Зігмунд має обґрунтовані надії вже в грудні бути обраним прем'єр-міністром за підтримки неофіційної «чорно-синьої» коаліції. Партія «Союз Сари Вагенкнехт» (BSW) розглядається як запасний кандидат. Таким чином, «християнський вал» проти правих радикалів у Магдебурзі впав, попри всі обіцянки голови ХДС Свена Шульце не співпрацювати з AfD. Цей приклад може стати взірцем для інших земель, де наступного року відбудуться вибори, а у 2029 році — і на федеральному рівні, де Аліса Вайдель уже готується до боротьби.
У Берліні тектонічний зсув має ліві ознаки. Ліва партія, «Зелені» та СДПН узгодили спільну декларацію про наміри, яка має забезпечити співпрацю попри скепсис усередині партій. Антисемітські інциденти та сумнівні кланові зв'язки в Лівій партії не стали перешкодою для початку переговорів. Цей процес уважно вивчатимуть і в інших землях, особливо в містах-державах Гамбурзі та Бремені, де Ліва партія також очолює активістський табір.
Політичні краї зміцнюються, тоді як партії центру втрачають прихильність виборців. Ця тенденція спостерігається вже давно, але в Саксонії-Ангальт і Берліні вона переходить у стадію інституціоналізації: до влади приходять політики з радикальними або нестандартними ідеями, яких обирають саме за це. У ХДС, ХСС і СДПН реагують на власний занепад і посилення полюсів сумішшю паніки та страху. Як пояснення наводять популістський тренд у багатьох західних демократіях, вплив соціальних мереж, що отруюють публічні дебати, або вказують на три суспільні середовища, де AfD особливо успішно збирає прихильників: промислові регіони, де робітники втратили визнання через занепад вугільної та сталеливарної промисловості; заможні райони півдня Німеччини, де панує страх перед втратою добробуту дітей та онуків; та регіони Східної Німеччини, де багато хто почувається покинутим і ностальгує за старими часами. Часто згадують і харизматичних лідерів, як-от Гайді Райхіннек, Еліф Ералп та Ульріх Зігмунд, які завдяки вмілому зверненню до молоді стрімко роблять політичну кар'єру.
Кожен із цих аналізів може містити зерно істини, але повністю пояснити політичний злам вони не можуть. Бракує одного важливого й водночас ганебного чинника: усталені партії значною мірою самі винні у своєму занепаді. Передусім ХДС і СДПН, а також ВДП та ХСС роками нехтували кадровим і програмним оновленням, не шукали відповідей на виклики глобалізованого світу та не налагоджували зв'язків із суспільними середовищами поза власними бульбашками. Десятиліттями вони були настільки зайняті управлінням, утриманням влади та розподілом посад, що занадто пізно помітили, як змінилися настрої в країні.
Цей висновок гіркий, але він містить шанс. Ще не пізно. Політичний інтерес у населення давно не був таким високим, як зараз. Явка виборців зросла. Кризи та конфлікти у світі й на власному порозі хвилюють людей і вимагають нових ідей. Водночас соціальні мережі, які справедливо критикують, відкривають і продуктивні можливості для простого звернення до потенційних виборців. Отже, передумови для захопливої політичної роботи є. Успіх не такий уже й складний. Не можна лише одного: продовжувати як раніше — з тими самими обличчями на тих самих партійних посадах, зі штампами та прозорими маневрами на користь власного лобі, з відкладанням реформ і зверхнім ставленням, нібито ви знаєте все краще за 99 відсотків людей у країні. Той, хто готовий позбутися цих поганих звичок і говорити про прагматичні рішення, може навіть у Німеччині, схильній до нарікань, стати політичною суперзіркою.
19
