Дані Bundesagentur für Arbeit
Українці дедалі помітніше підтримують ринок праці Німеччини
Зайнятість громадян України в Німеччині продовжує зростати, а досвід Польщі та Чехії показує, як інтеграція біженців переходить від бюджетних витрат до податків, споживання і додаткового випуску.
У Німеччині українські біженці вже не лише велика група людей, які потребують захисту, а й дедалі помітніша частина ринку праці. На кінець червня 2026 року саме Німеччина приймала найбільшу в ЄС кількість людей, які втекли з України й мали тимчасовий захист: 1,286 млн осіб. Загалом у Євросоюзі такий статус мали 4,41 млн людей.
Найвиразніше економічна зміна видна у статистиці зайнятості. За даними Bundesagentur für Arbeit, у грудні 2025 року в Німеччині працювали 372,9 тис. громадян України. 320,6 тис. із них мали роботу з обов’язковими соціальними внесками. Від лютого 2022 року кількість зайнятих українців зросла більш ніж на 307 тис., а число працівників із соціальним страхуванням — більш ніж на 263 тис.
Це ще не означає, що інтеграція завершена. У серпні 2025 року рівень зайнятості українських громадян становив 37,1%. Він залишається нижчим, ніж у країнах Центральної та Східної Європи, де багато українців швидше вийшли на роботу. OECD ще у 2023 році фіксувала понад 50% зайнятості серед українських біженців у Польщі, Литві та Естонії, тоді як у Німеччині показник був значно нижчим.
Проте німецька динаміка змінилася. Федеральне агентство з праці прямо вказує, що зростання зайнятості біженців допомагає компенсувати скорочення зайнятості серед німецьких громадян. Для країни зі старінням населення і дефіцитом працівників це важлива частина економічної картини: нові працівники сплачують внески, податки, оренду, купують товари й послуги та закривають вакансії у виробництві, торгівлі, логістиці, готельному бізнесі, охороні здоров’я та соціальній сфері.
Досвід сусідніх країн показує, наскільки сильним може стати ефект за високої зайнятості. У Польщі Deloitte на замовлення UNHCR оцінив внесок українських біженців у ВВП 2024 року в 2,7%. Рівень зайнятості біженців працездатного віку там сягнув 69%. Дослідження не виявило зростання безробіття чи падіння реальних зарплат поляків через їхній вихід на ринок праці; навпаки, модель враховує додаткове споживання, спеціалізацію та продуктивність.
У Чехії бюджетний ефект уже став безпосередньо позитивним. Міністерство праці країни повідомило про профіцит 9,7 млрд крон за 2024 рік у балансі доходів і витрат, пов’язаних з українськими біженцями. За перші три квартали 2025 року профіцит зріс до 11,7 млрд крон.
Ці цифри не можна механічно переносити на Німеччину. Тут інша система соціальної підтримки, інші витрати на житло, мовні курси та інтеграцію, а частка працевлаштованих нижча. Перші роки прийому біженців і справді вимагали значних бюджетних ресурсів. IMF оцінював початкові витрати ЄС на прийом українців у перший рік у 30–37 млрд євро.
Головне питання тепер — швидкість переходу від підтримки до стабільної зайнятості. Польський досвід показує, що мовні навички й визнання кваліфікацій мають прямий економічний ефект. Там лише близько третини біженців із університетськими дипломами працюють на посадах, де така освіта потрібна. Володіння польською мовою пов’язане приблизно з 700 злотими додаткового чистого доходу на місяць.
Для Німеччини це означає, що наступний резерв зростання лежить не лише в кількості працевлаштованих, а й у якості роботи. Якщо інженер, медик, учитель або бухгалтер після визнання диплома переходить із низькокваліфікованої роботи на посаду за фахом, зростають зарплата, податки й продуктивність. Паралельно зменшується залежність домогосподарства від соціальної підтримки.
Тимчасовий захист у ЄС продовжено до березня 2027 року. Отже, для Німеччини найближчий рік буде не стільки про екстрений прийом, скільки про те, чи вдасться перетворити вже наявний людський потенціал на стійку зайнятість. Кількість працюючих українців уже зростає; наступним показником стане те, наскільки швидко вони перейдуть у професії, що відповідають їхній освіті та потребам німецької економіки.
