Чверть тисячоліття тому, 4 липня 1776 року, представники 13 американських колоній ухвалили Декларацію незалежності, започаткувавши Сполучені Штати Америки. Сьогодні, напередодні 250-річного ювілею, поняття «американської мрії» — віри в те, що наполеглива праця гарантує успіх і соціальне зростання — викликає дедалі більше скепсису серед самих американців. Репортажі з Філадельфії, де було підписано історичний документ, показують глибокий розкол у суспільстві: від оптимізму до відвертого розчарування.
Для 33-річного Аарона з Філадельфії американська мрія залишається «постійною вірою в надію». Він пояснює: «Мрія може бути не для всіх однаковою, але щодня ти прокидаєшся з шансом працювати над її здійсненням». Однак за кілька лавок від нього Адріана та її друг Річард описують цю ідею як «брехню», яку їм нав'язували вчителі, політики та медіа. Річард підкреслює, що в реальності рівні можливості існують лише для білих представників середнього класу, і додає: «Я вважаю, що американська мрія повністю перетворилася на американський кошмар».
Ці суб'єктивні враження підтверджуються соціологією. Згідно з репрезентативним опитуванням дослідницького центру Pew Research Center, майже 60% громадян США переконані, що найкращі роки їхньої країни вже минули. Понад половина дорослих американців прогнозують, що до 2050 року економіка охолоне, вплив США у світі зменшиться, а політична поляризація лише посилиться. Примітно, що молодь виявляє більший песимізм, ніж старші покоління.
Однією з ключових причин такого настрою є економічна нестабільність. Класична історія «від посудомийника до мільйонера» стає дедалі менш реалістичною через інфляцію та структурну нерівність. Зростання цін на житло, продукти, медичне обслуговування та освіту випереджає зростання заробітних плат. 51-річна Джаніс із Філадельфії описує американську мрію як здатність «жити, купувати їжу та оплачувати рахунки», що, за її словами, «сьогодні так важко».
Економісти пов'язують високі споживчі ціни, зокрема, зі зменшенням імміграції. Іноземні працівники, готові працювати за нижчу плату, традиційно становили значну частину робочої сили в США. Однак через жорстку міграційну політику адміністрації президента Дональда Трампа такі працівники дедалі частіше обирають інші країни. Це змушує фермерів, ресторани та компанії підвищувати зарплати, що, своєю чергою, призводить до подорожчання товарів і послуг, ускладнюючи накопичення заощаджень.
Питання рівності прав також залишається гострим. Трамп намагався суттєво обмежити конституційне право на громадянство за народженням, підписавши відповідний указ на початку свого другого терміну. Однак Верховний суд США нещодавно заблокував цю ініціативу, підтвердивши, що діти, народжені на території США, автоматично отримують американське громадянство, незалежно від статусу батьків. Голова суду Джон Робертс у рішенні наголосив: «Як тоді, так і зараз, громадянство означає право мати права — вільно брати участь у нашій політичній спільноті».
Історичний контекст додає глибини нинішнім суперечкам. Понад 60 років тому, у 1963 році, Мартін Лютер Кінг виголосив свою знамениту промову «Я маю мрію» перед меморіалом Лінкольна, закликаючи до рівності незалежно від кольору шкіри. Тоді країна була розділена расовою сегрегацією та системною дискримінацією. Хоча пізніше були ухвалені історичні закони, як-от Закон про виборчі права 1965 року, нещодавнє рішення Верховного суду щодо перекроювання виборчих округів знову послабило захист прав меншин.
У ювілейному 2026 році оптимізм в США дає тріщини. Згідно з опитуванням Milken Center for Advancing the American Dream, менше половини американців (46%) вірять у рівність можливостей для всіх. Таким чином, «американська мрія», яка колись надихала покоління іммігрантів, сьогодні для багатьох перетворюється на «ідеал, до якого варто прагнути», але який дедалі важче досягти в реальності.
