Centre for Strategic Advantage — звіт «Mining for Influence»
Європа скорочує російське ядерне паливо, але залежність може перейти до урану
Для українців у Німеччині тема стосується ширшої енергетичної безпеки ЄС: російський вплив на видобуток урану може зрости до 36%.
Європа після 2022 року різко скоротила залежність від російських енергоносіїв, але в ядерній галузі розрив іде повільніше. Нова оцінка Centre for Strategic Advantage показує ще одну проблему: Росія може наростити не лише експорт послуг зі збагачення, а й корпоративний вплив на сам видобуток урану за межами своїх кордонів.
У 2024 році в Росії видобули 2 738 тонн урану, близько 4,5% світового обсягу. CSA дивиться на ринок інакше — за контролем над підприємствами. За такого підходу російський вплив вже був близьким до чверті світових потужностей, а до 2040 року за базовим сценарієм може зрости приблизно до 36%. Умовою є реалізація чинних і перспективних проєктів, тому це не неминучий результат.
Ключ до цієї різниці — Казахстан. Країна у 2024 році дала 23 270 тонн урану, приблизно 39% світового видобутку. Uranium One, що належить «Росатому», є партнером Kazatomprom у великих родовищах. Її закордонний видобуток оцінюють у 5 829 тонн. Для статистики походження це казахстанський ресурс, але частина корпоративних рішень і прибутку пов’язана з російською державною групою.
У Африці «Росатом» поки що переважно формує майбутні можливості. Танзанійський Mkuju River розвивається, але ще не є повноцінною комерційною шахтою. У Намібії триває геологорозвідка. У Нігері в грудні 2025 року Uranium One та державна TNUC підписали меморандум про дозволи, розвідку й потенційні нові шахти. Ці кроки важливі для сценарію 2040 року, але не повинні плутатися з нинішнім промисловим видобутком.
Для українців у Німеччині питання важливе через спільний європейський ринок. ЄС через REPowerEU планує зменшувати російську присутність у ядерному циклі. Проте у 2025 році, за попередніми даними Єврокомісії, до Союзу все ще потрапило майже 2 900 тонн російського урану у збагаченій формі або як паливо. Навіть країни, що не купують такий ресурс напряму, відчувають зміни через європейські контракти, ціни та доступність енергії.
Український досвід тут особливо показовий. Єврокомісія прямо вказує на перехід українських реакторів ВВЕР на неросійське паливо як на приклад для інших країн. Але диверсифікація готового палива не закриває питання сировини. Якщо видобуток зосереджується у компаніях із російською участю, залежність переноситься на ранній етап виробничого ланцюга. Україна сама видобула 288 тонн урану у 2024 році, що також показує значення зовнішнього ринку.
Саме тому нову оцінку варто читати не як сенсацію про «третину всього урану», а як карту довгострокових зв’язків. Участь Uranium One у казахстанському підприємстві не робить Казахстан російським виробником, але дає «Росатому» місце в бізнесі, який формує значну частину світової пропозиції. Те саме стосується майбутніх африканських проєктів, якщо вони дійдуть до промислового видобутку.
Для українців у Німеччині це ще одна історія про те, як економічні зв’язки стають безпековими. Сценарій 36% може не здійснитися, якщо зміняться партнерства в Казахстані або з’являться альтернативні інвестори. Проте уранові проєкти мають довгі строки розвитку. Рішення про те, хто фінансуватиме нові шахти сьогодні, впливатимуть на енергетичну свободу Європи вже після 2030 року. Диверсифікація має починатися задовго до того, як нова залежність стане очевидною.
