Десятки тисяч людей упродовж кількох годин перетнули кордон іспанської північноафриканської ексклави Сеута, спровокувавши гостру дипломатичну кризу між Іспанією та Марокко. Мадрид звинувачує Рабат у тому, що масований перехід кордону не міг відбутися без відома, схвалення чи навіть заохочення марокканської влади, тоді як Марокко категорично відкидає ці звинувачення.
У самій Сеуті мешканці подекуди барикадувалися у власних будинках, а деякі нападали на прибулих, здебільшого дуже молодих людей. Мігранти спочатку безцільно блукали вулицями, нерідко напівроздягнені, а згодом значна частина з них повернулася до Марокко. Євросоюз на вівторок скликав кризову нараду з цього питання — після того як 22 держави-члени у відкритому листі закликали прем'єр-міністра Іспанії Педро Санчеса посилити охорону зовнішнього кордону ЄС.
Іспанська газета El País покладає відповідальність за кризу на Марокко і пише про «вирішальні години, коли Марокко тримало Іспанію в напрузі». У Мадриді панує рідкісна згода: без активної бездіяльності марокканської влади такий безпрецедентний наплив був би неможливим. Видання вживає формулювання про «схвалення або участь» і зазначає, що численні відео, на яких видно пасивність марокканських сил безпеки, не залишають у цьому сумнівів.
Критика звучить навіть у самому Марокко, де спостерігачі зауважують, що подібний інцидент міг статися лише за потурання влади. Король Мухаммед VI править країною авторитарно і значно розширив силовий апарат та систему цифрового спостереження. Кілька мігрантів незалежно одне від одного розповіли іспанським ЗМІ, що їх не зупиняли, а навпаки заохочували до перетину кордону.
Марокко у понеділок відкинуло звинувачення в саботажі та назвало причиною напливу фейкову інформацію в інтернеті. Йшлося, зокрема, про хибне тлумачення рішення верховного суду Іспанії, згідно з яким біженців не можна депортувати, якщо вони прибули морем.
Відносини між Іспанією та Марокко давно напружені — передусім через Західну Сахару, на яку претендує королівство. Минулого тижня Санчес під час візиту до Алжиру зміцнив зв'язки із сусідом і головним регіональним суперником Марокко. Крім того, Рабат вважає Сеуту та Мелілью «окупованими марокканськими містами». Подразником могло стати й схвалення комітетом іспанського парламенту законопроєкту, який має спростити отримання іспанського громадянства для сахарців — корінних мешканців Західної Сахари. Іспанські медіа припускають, що Марокко вбачає в цьому провокацію, адже члени підтримуваного Алжиром руху Полісаріо могли б отримати паспорти ЄС.
Це не перший подібний випадок. 2021 року Мадрид уже звинувачував Рабат у використанні міграції як важеля тиску в суперечці навколо Західної Сахари, після того як Іспанія прийняла в лікарні лідера Полісаріо. Тоді до Сеути прибули понад вісім тисяч людей, а Мадрид говорив про «шантаж». Рабат відповів: «У дій є наслідки».
Деякі спостерігачі висувають і далекосяжніші версії. Іспанія різко критикувала дії Ізраїлю в секторі Гази та удари США по Ірану, а також опиралася тиску президента Дональда Трампа щодо швидшого збільшення оборонних видатків. Тож лунають припущення, що Марокко могло діяти в інтересах своїх близьких союзників — США та Ізраїлю — щоб дестабілізувати лівий уряд у Мадриді та розпалити міграційні й інші дебати в Європі. Наближений до Ізраїлю аналітик навіть закликав Ізраїль допомогти Марокко «повернути» Сеуту та Мелілью, щоб «покарати» Іспанію. Проте переконливих доказів участі США чи Ізраїлю в подіях у Сеуті немає.
Обговорюють і можливі сигнали іспанської міграційної політики — зокрема легалізацію нелегальних мігрантів, які вже перебувають у країні, а також судове рішення, що ускладнює повернення людей, які прибули морем. Хоча легалізація не стосується новоприбулих, вона могла створити хибні сподівання серед мігрантів. Марокко, яке отримує від ЄС мільйони євро на стримування міграції, могло також намагатися продемонструвати, що не сприймає свою роль «прикордонника Європи» як належне. Тим часом економіка Марокко зростає найшвидшими темпами за останні роки, що додає кризі внутрішньополітичного контексту.
