Німецький уряд ухвалив новий закон, спрямований на прискорення планування та будівництва ключових інфраструктурних об'єктів, зокрема автострад, залізниць і мостів. Документ, відомий як Інфраструктурний закон майбутнього, пройшов схвалення як у Бундестазі, так і в Бундесраті, що викликало неоднозначну реакцію в суспільстві. Прихильники закону наголошують на необхідності подолати багаторічне відставання в оновленні інфраструктури, тоді як критики попереджають про серйозні ризики для довкілля.
Основним елементом закону є розширення поняття «надзвичайний суспільний інтерес», що дозволяє надавати пріоритет певним проєктам під час планування. До таких проєктів належать центральні залізничні об'єкти, нове будівництво федеральних автострад, чотирисмугових доріг, заміна мостів і тунелів, розширення парковок для вантажівок, системні водні шляхи, заходи з протипаводкового захисту та аеропорти. Федеральний міністр транспорту Патрік Шнідер заявив, що це дозволить зменшити бюрократичні перепони та прискорити реалізацію проєктів.
Однак закон викликав гостру критику з боку екологічних організацій та опозиційних партій. Андреас Менгель, професор з університету Касселя, назвав закон «списком бажань без почуття міри», зазначивши, що надмірне використання терміну «надзвичайний суспільний інтерес» послаблює захист природи, довкілля, власності та здоров'я. Greenpeace попередив про «масштабну загрозу для природи», а BUND назвав закон «генеральним наступом на природу». Опозиційні депутати, зокрема від лівої партії та «Зелених», різко розкритикували документ, назвавши його «жахливим» та таким, що повертає транспортну політику в минуле століття.
Окрему дискусію викликали положення про компенсацію за втручання в природу. Закон дозволяє замість реальних заходів з відновлення довкілля, таких як ренатурація земель чи створення замінних середовищ існування, сплачувати грошову компенсацію. Прихильники, зокрема промислові асоціації, стверджують, що це прискорить процедури, оскільки пошук відповідних ділянок для компенсаційних заходів часто затягує реалізацію проєктів. Водночас критики, як професор Менгель, наголошують, що прирівнювання реальної компенсації до грошових виплат підриває ефективність природоохоронних заходів.
Цікаво, що всередині партії «Зелених» виникли розбіжності щодо закону. Якщо фракція в Бундестазі виступила з різкою критикою, то прем'єр-міністр Баден-Вюртемберга Джем Оздемір, який представляє консервативне крило партії, підтримав документ у Бундесраті. Він зазначив, що закон не створює «безправних зон» і дозволить уникнути багаторічних затримок через пошук компенсаційних ділянок. Оздемір також розкритикував надмірне регулювання, яке, на його думку, гальмувало розвиток інфраструктури.
Закон покликаний забезпечити швидке використання мільярдів євро зі спеціального фонду для інфраструктури, який був створений для подолання багаторічного дефіциту фінансування та ремонту. За оцінками уряду, стан німецької інфраструктури є критичним: закриті мости спричиняють багатокілометрові затори, колії на автострадах підвищують ризик аварій, а старі залізничні колії уповільнюють рух поїздів. Причинами такого стану називають десятиліття недофінансування, тривалі процедури планування та перевантаження через зростання трафіку.
Подальша доля закону залежатиме від його практичного застосування та можливих судових оскаржень. Експерти прогнозують, що баланс між економічним розвитком та захистом довкілля залишиться предметом гострих дискусій у німецькому суспільстві. Наразі уряд робить ставку на те, що прискорення будівництва дозволить відновити довіру громадян та бізнесу до здатності держави вирішувати інфраструктурні проблеми.
