11 липня відзначається Всесвітній день народонаселення, започаткований через те, що саме цього дня 1987 року чисельність людей на планеті вперше перетнула позначку в п'ять мільярдів. Сьогодні на Землі живе вже понад вісім мільярдів людей, і, згідно з прогнозами ООН, зростання триватиме ще кілька десятиліть, доки не буде досягнуто піку приблизно в 10,3 мільярда в середині 2080-х років. Після цього, як очікується, чисельність населення почне поступово знижуватися.
Нинішні темпи приросту населення сповільнюються через глобальне падіння народжуваності. Як пояснює Франк Свячни з Федерального інституту демографічних досліджень Німеччини (BiB), середня кількість дітей на одну жінку скоротилася з чотирьох у середині 1970-х років до приблизно 2,2 сьогодні. Попри це, загальна чисельність населення поки що зростає, оскільки великі покоління, народжені в період демографічного буму, досягають репродуктивного віку. Однак, коли кількість потенційних матерів зменшиться через нижчий рівень народжуваності, кількість народжень також скоротиться.
Водночас на демографічну динаміку впливає зростання тривалості життя. «Дедалі більше людей завдяки кращим умовам життя та медичному обслуговуванню досягають старшого віку», — зазначає Свячни. Це створює додатковий тиск на системи соціального забезпечення, особливо в країнах, де населення старіє.
Регіональні відмінності в демографічному розвитку залишаються значними. У 63 країнах і територіях, зокрема в Японії, Росії та Китаї, чисельність населення вже скорочується. За прогнозами ООН, Китай до кінця століття може втратити понад половину своїх нинішніх жителів. Натомість у 126 країнах, переважно в Африці на південь від Сахари та в частині Азії, населення продовжуватиме зростати щонайменше до 2054 року. У деяких державах, таких як Демократична Республіка Конго, Нігерія та Сомалі, чисельність населення між 2024 і 2054 роками може подвоїтися.
У Німеччині, за даними Федерального статистичного відомства, населення вже скорочується: на кінець 2025 року воно становило 83,5 мільйона осіб, що на 0,1% менше, ніж роком раніше. Чиста імміграція не може компенсувати дефіцит народжень, який виникає через низьку народжуваність. Це явище характерне для багатьох розвинених країн Європи, Північної Америки та Східної Азії.
Наслідки демографічних змін є різними для різних регіонів. У суспільствах, що старіють і скорочуються, співвідношення працездатних осіб до пенсіонерів різко падає, що створює значний фінансовий тиск на пенсійні та медичні системи. Свячни вважає, що інвестиції в освіту, заходи з підвищення продуктивності, зокрема через автоматизацію та штучний інтелект, а також селективна імміграція можуть частково компенсувати нестачу робочої сили.
У країнах, де населення швидко зростає, навпаки, спостерігається висока частка молоді. Коли ці молоді люди досягають працездатного віку, виникає можливість отримати так званий «демографічний дивіденд». «Велика працездатна популяція при низьких соціальних витратах може створити передумови для вищих інвестицій та економічного зростання», — пояснює експерт.
Питання про те, чи зможе Земля прогодувати прогнозовані 10,3 мільярда людей, залишається відкритим. За оптимальних умов, на думку експертів, це можливо, але за нинішніх умов — ні. Свячни наголошує, що визначальним фактором є не лише чисельність населення, а насамперед умови виробництва та споживання. «Глобально 10% найбагатших людей відповідають приблизно за половину споживання ресурсів, тоді як бідніша половина населення споживає менше ніж 10%», — зазначає він.
За оцінками Population Reference Bureau (PRB) у Вашингтоні, від появи сучасної людини приблизно 50 000 років тому на Землі жило близько 117 мільярдів людей. Таким чином, нинішнє покоління становить приблизно 7% усіх людей, які коли-небудь народилися, що підкреслює унікальність сучасної демографічної епохи.
