Trump und der Ukraine-Krieg: Putin hat Grund zum Feiern
Трамп і війна в Україні: чому Путін може мати підстави для задоволення
Аналіз політичних рішень Вашингтона, які, за оцінкою автора колонки, послаблюють позицію України та створюють для Кремля сприятливі умови. Окремо розглянуто внутрішньоамериканські мотиви і тиск на європейські уряди.
Автор колонки видання t-online пропонує читачеві уявити себе на місці Володимира Путіна. Російська армія вже майже п’ять років воює в Україні, втрачає людей і просувається на фронті дедалі повільніше, а в 2026 році Кремль так і не досяг поставлених воєнних цілей. За такої ситуації, на думку автора, лідер Росії мав би бути невдоволеним. Натомість, як він стверджує, останні політичні сигнали з Вашингтона дають Москві підстави для задоволення.
Серед ключових прикладів автор називає рішення адміністрації Дональда Трампа. За його словами, Вашингтон полегшує окремі операції з російськими енергоносіями та відкладає нові санкції проти Росії. Водночас від України вимагають обмежити удари по російських нафтопереробних заводах. Автор наголошує на суперечливості такої позиції: Росія, за його даними, руйнує українські електростанції, а Київ має утримуватися від атак на російські нафтові об’єкти, щоб не зростали ціни на дизель у США.
Колумніст також посилається на українські заяви, за якими адміністрація Трампа тисне на Київ. Йдеться про нібито затримку постачання протиповітряних ракет і тимчасове відключення супутникових сервісів Starlink і Starshield. Автор підкреслює роль Starshield, яка, за його словами, використовується військовими і допомагає попереджати цивільне населення про ракети та дрони. Якщо ці системи не працюють, люди не можуть вчасно сховатися, і, як пише автор, це призводить до загибелі людей.
Окремий мотив автор бачить у внутрішньополітичній ситуації США. Проміжні вибори відбудуться 3 листопада, а опитування для республіканців Трампа, за його даними, є незадовільними. Війна проти Ірану, як зазначає автор, підняла ціни на енергоносії, особливо на дизель, що болісно відчувають американці. У такій ситуації, на його думку, адміністрація зацікавлена в дешевшому паливі, і Росія стає для неї зручним постачальником.
Автор звертає увагу й на Європу. Тут, за його словами, також зростає тиск на уряди: допомога Києву коштує мільярди євро, а в Німеччині триває дискусія про скорочення видатків на пенсії, догляд і соціальні виплати. Дедалі більше громадян, як пише автор, запитують, чому на Україну є гроші, а вдома доводиться економити. Він попереджає, що саме нетерпляче ставлення Заходу може продовжити війну, адже Путін, переконаний у згортанні підтримки Києва, спробує максимізувати свої цілі.
Колонка завершується висновком, що російський успіх не зробив би Європу безпечнішою, а Німеччина, ймовірно, мусила б витрачати ще більше на власну оборону. Автор припускає, що Кремлю не обов’язково перемагати на полі бою: достатньо триматися, грати на час і чекати, поки західна допомога ослабне. Водночас він вважає, що російські пропозиції про переговори навряд чи означають реальний крок до миру.
14
