Сотні позначок на електронній карті навколо Ормузької протоки показують нафтові танкери та вантажні судна там, де вони фізично не можуть перебувати: на суші, біля аеропортів або навіть на території атомної електростанції. Це не технічний збій, а наслідок систематичного глушіння і підміни супутникових навігаційних сигналів, які перетворилися на одну з найважливіших невидимих ліній фронту довкола Ірану.
Супутникові системи, що щодня допомагають водіям, пілотам і капітанам визначати місцеперебування, під час війни використовуються і для обману противника. За допомогою так званого глушіння, або джемінгу, армії блокують сигнали супутників, щоб змусити ворожі дрони чи прості керовані ракети відхилятися від цілі. Інший метод — спуфінг — полягає у створенні фальшивих сигналів, через які система показує неправильну позицію об'єкта. Так танкери, що перевозять іранську нафту в обхід санкцій, можуть приховувати свій справжній маршрут і непомітно заходити в порти.
За даними аналітичної компанії Windward, від початку військового конфлікту навколо Ірану наприкінці лютого у світі зафіксовано понад мільйон випадків, коли судна вимикали передавачі системи AIS або їхні сигнали були підмінені. До середини червня 98 відсотків таких інцидентів припадало на район Перської затоки. У компанії називають це найбільшим сплеском в історії судноплавства: лише за перші два тижні війни постраждало понад 1100 кораблів.
Судячи з наявних даних, Іран довів методи маніпуляції сигналами GPS до досконалості, однак подібні засоби нібито використовують також Ізраїль, США та держави Перської затоки, зокрема для захисту військових баз, аеропортів і нафтових об'єктів. Це явище не нове: перебої з GPS фіксували під час війн в Україні та в секторі Гази, а також під час операцій США у Венесуелі. Зростання таких випадків помічали в Балтійському регіоні, Чорному морі та на сході Росії, де проходять маршрути нафтового експорту. Проте, за оцінками аналітиків, саме з війною навколо Ірану глушіння GPS стало рутинним інструментом і вийшло в «мейнстрим».
Для цивільної навігації ця тенденція становить дедалі серйознішу небезпеку. Британський Королівський інститут навігації у Лондоні ще в січні назвав її «дуже серйозною» і такою, що зростає. Через маніпуляції з координатами судна вже сідали на мілину, а поблизу Ормузької протоки сталося зіткнення двох нафтових танкерів. Коли кораблі не передають точних даних про своє місцеперебування, ризик аварій зростає особливо вночі, за поганої видимості та у вузьких протоках.
Небезпека загрожує й авіації. За даними Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA), кількість випадків втрати GPS-сигналу з 2021 до 2024 року зросла на 220 відсотків. Галузь має стати стійкішою до таких перешкод, попереджали в асоціації. Приблизно в той самий час літак із головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн на борту, ймовірно, став ціллю подібної атаки, за якою, як підозрювали, стояла Росія. Не виключено, що окремі літаки чи гелікоптери вже зазнавали катастроф через електромагнітні атаки.
Електронна боротьба за навігацію має давню історію. Ще під час Першої світової війни армії намагалися ускладнити орієнтування противника, а в Другій світовій союзники й країни осі атакували радари, зв'язок і системи навігації. У 1940 році британцям удалося розшифрувати і заглушити нову радіонавігаційну систему німецьких ВПС, після чого люфтваффе скидали бомби на хибні цілі, а пілоти збивалися з курсу. Відтоді перевага в електромагнітній боротьбі неодноразово ставала вирішальною у військових операціях, зокрема під час війни в Перській затоці 1991 року, наголошують у звіті Центру компетенції НАТО з питань повітряного та космічного простору, опублікованому 2018 року.
Повністю захиститися від таких загроз поки що неможливо, але вже з'являються альтернативи. Дослідники експериментують із навігацією за магнітним полем Землі, як це роблять птахи або кити, а також із визначенням позиції через мобільні мережі. Розробляються й зашифровані версії GPS; американські військові використовують новітню систему M-Code, менш чутливу до перешкод. Нині у світі діють чотири великі супутникові системи: американська GPS, китайська BeiDou, європейська Galileo та російська ГЛОНАСС. Сучасні чіпи можуть приймати сигнали всіх чотирьох. Водночас ідеться не лише про координати: GPS передає надточні сигнали часу, які використовують фінансові ринки, телекомунікації та енергомережі. Тому моряки під час збоїв дедалі частіше повертаються до перевірених класичних методів навігації.
