Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) опинилася у глибокій кризі довіри виборців. Згідно з останніми опитуваннями, рейтинг партії впав до 12–13%, що є історичним мінімумом. У найсвіжішому дослідженні інституту Forsa СДПН навіть поступилася Лівій партії, ставши найменшою фракцією у Бундестазі. Попри внутрішні чвари в ХДС, які могли б привернути незадоволених виборців, СДПН майже не отримує від цього користі.

Експерти пояснюють це пасивною позицією соціал-демократів. Партія не ініціює гострих дебатів, не пропонує сміливих реформ і уникає ризикованих заяв. Ця обережність проявилась, зокрема, після теракту на параді Крістофер-стріт-дей у Магдебурзі, де ісламіст убив жінку та поранив кількох людей. Керівництво СДПН два дні не могло чітко засудити теракт, обмежившись символічними заходами замість конкретних дій. Така нерішучість, на думку аналітиків, відштовхує як консервативних виборців, так і прогресивну частину електорату.

У самій партії панує поєднання фаталізму та розгубленості. Після здобуття 16% на виборах до Бундестагу, що вже вважалось катастрофою, подальше падіння викликає занепокоєння, але не мобілізує активістів. У Саксонії-Ангальт партія ризикує вперше з 1945 року не потрапити до земельного парламенту. Втім, як зазначають у партійних колах, занадто багато «пробуджень» уже минули безрезультатно, тому нові заклики до змін не знаходять відгуку.

Значною проблемою є також розрив між міністрами-соціал-демократами, які ведуть переговори з ХДС, та партійним апаратом. Міністри намагаються домогтися поступок у коаліції, але партія виглядає паралізованою. Успіхи обмежуються запобіганням найгіршим варіантам, що рідко приносить політичні дивіденди. Яскравим прикладом стала реформа прибуткового податку: СДПН прагнула справедливішого розподілу, однак ХДС заблокувала підвищення податків. У результаті партія отримала лише символічне підвищення «податку на надбагатих», що не виправдало очікувань виборців.

Кадрові питання також загострюють кризу. Співголови партії Ларс Клінгбайль і Бербель Бас настільки завантажені роботою у своїх міністерствах, що майже не приділяють часу партійній діяльності. Генеральний секретар Тім Клюссендорф намагається подавати сигнали, але його можливості обмежені. У фракції Бундестагу вже обговорюють альтернативних лідерів, здатних вивести партію з кризи, однак поки що жодної конкретної зміни не відбулося.

Таким чином, СДПН опинилася у замкнутому колі: без чіткого курсу, видимих успіхів та енергійного керівництва вона не може скористатися слабкістю конкурентів і ризикує подальшою маргіналізацією на німецькій політичній сцені.