Президент України Володимир Зеленський ухвалив рішення про звільнення міністра оборони Михайла Федорова, який обіймав посаду з 14 січня 2026 року. Основними причинами стали невиконання трьох пріоритетних завдань, поставлених главою держави, а також тривалий конфлікт із військовим командуванням на чолі з головнокомандувачем Олександром Сирським. За даними джерел, постійне протистояння між Міністерством оборони та Генеральним штабом стало вирішальним чинником для кадрового рішення.
30 січня Зеленський публічно визначив три основні завдання для нового міністра: закриття неба та посилення протиповітряної оборони, вирішення проблеми примусової мобілізації, відомої як «бусифікація», та запуск реально працюючої контрактної моделі армії. Окремо президент згадав про дрони, технологічне заміщення артилерії та зниження переплат, але ці напрями не були визначені як головні. На момент звільнення жодне з трьох ключових завдань не було повністю виконане.
Хоча Міністерство оборони звітувало про зростання ефективності перехоплення дронів і крилатих ракет, повне закриття неба забезпечене не було. Структурна реформа територіальних центрів комплектування (ТЦК) залишалася на стадії розробки, а автоматизація продовження близько 90% відстрочок через систему «Резерв+» не усунула корінних проблем мобілізації. Нова система контрактів була запущена лише 15–16 червня 2026 року як експериментальний проєкт, розрахований до 2028 року, що не дозволяє говорити про створення повноцінної контрактної армії.
Натомість Федоров зосередився на технологічних проєктах та оборонних закупівлях. В опублікованому звіті про 22 досягнення більшість пунктів стосувалися дронів, роботизованих комплексів, системи Brave1 Market, закупівель техніки, грантів виробникам, далеких ударів, ракетних програм та штучного інтелекту. Лише один пункт був присвячений трансформації умов служби та контрактам, а проблема ТЦК і «бусифікації» взагалі не згадувалася. Федоров також повідомив, що через відсутність необхідного бюджету його команда перенаправила кошти, передбачені на грошове забезпечення, на дрони та технології, що потребує окремої фінансової перевірки законності таких дій.
Масштаб створеної Федоровим технологічної інфраструктури є значним. За офіційними даними, менш ніж за рік через Brave1 Market понад 400 підрозділів замовили техніки на понад 33 мільярди гривень, було замовлено понад 500 тисяч дронів, а каталог налічував понад 800 виробів. Система DOT-Chain Defence забезпечує оплату та доставку, а дані з DELTA, Mission Control та інших систем використовуються для централізованих закупівель. Сама по собі наявність такої системи не свідчить про корупцію, але її масштаб робить обов'язковим аудит алгоритмів, конфлікту інтересів, допуску виробників та розподілу державних коштів.
Окрему увагу привертає те, що у своєму звіті команда Федорова включила до власних досягнень результати, які є продуктом роботи Генерального штабу, Сил безпілотних систем, СБУ, ГУР, ВМС та конкретних підрозділів. Серед них — «логістичний локдаун» російської армії, зростання показників перехоплення, операція «Ашан», яка нібито зупинила механізований наступ на півроку, та повернення Україні ініціативи на полі бою. Це викликає питання щодо межі між законною звітністю міністерства про створену інфраструктуру та персональним присвоєнням результатів військових операцій.
Конфлікт із військовим командуванням досяг критичної точки 16 липня, коли Федоров публічно підтвердив, що пропонував Зеленському замінити головнокомандувача Олександра Сирського. Президент не погодився з цією пропозицією. Після цього, за словами самого Федорова, більшість ініціатив Міноборони стикалися з опором, а конфлікт завершився ультиматумом з боку головнокомандувача. При цьому Федоров визнав внесок Сирського в оборону Києва, Харківську операцію та звільнення Херсона.
Таким чином, звільнення Федорова стало результатом управлінського вибору президента між збереженням міністра, який не виконав ключових завдань і вступив у конфлікт із військовою вертикаллю, та збереженням діючої системи командування армією. Після кадрового рішення навколо Федорова швидко розгорнулася медійна та улична мобілізація, що свідчить про наявність у нього значної публічної підтримки, однак не змінює факту невиконання поставлених завдань.
