Європейські країни поступово відмовляються від стратегії умиротворення щодо президента США Дональда Трампа, яка домінувала в трансатлантичних відносинах протягом останніх років. Перед важливим самітом НАТО, що має відбутися в Анкарі, дедалі більше європейських лідерів визнають: спроби заспокоїти Вашингтон багатомільярдними витратами та поступками не принесли очікуваних результатів. Замість цього Європа починає шукати нові, більш прагматичні способи взаємодії з американською адміністрацією, яка продовжує демонструвати непередбачуваність і тиск на союзників.
Ключовим питанням порядку денного саміту в Анкарі стане не лише подальша підтримка України, а й збереження військової присутності США в Європі. За даними джерел, європейські дипломати докладають значних зусиль, щоб запобігти можливому рішенню Трампа про виведення американських солдатів, військових кораблів і безпілотників з європейського континенту. Такий крок, на думку аналітиків, міг би кардинально змінити баланс сил у регіоні та послабити обороноздатність НАТО в умовах триваючої російської агресії.
Ситуація ускладнюється тим, що Трамп не приховує свого розчарування європейськими союзниками. У своїх публічних заявах і повідомленнях у соціальних мережах він неодноразово називав європейців «невдячними» та стверджував, що вони не виконують своїх фінансових зобов'язань перед Альянсом. Ця риторика викликає серйозне занепокоєння в європейських столицях, де усвідомлюють, що подальше ігнорування вимог Вашингтона може призвести до ще більшої ескалації напруженості.
Показовим стало нещодавнє телефонне спілкування канцлера Німеччини Фрідріха Мерца з Трампом. Під час розмови німецький лідер намагався пояснити президенту США реальний стан справ із витратами на оборону в Німеччині, зазначивши, що цифри, які Трамп використовує у своїх публічних заявах, не відповідають дійсності. Мерц наголосив на суттєвому збільшенні німецьких оборонних видатків за останні місяці, однак, за даними з урядових кіл, ця аргументація не знайшла повного розуміння в американського президента.
Окремим джерелом напруження залишається інцидент навколо Гренландії, який знову спалахнув напередодні саміту. Трамп не приховує свого інтересу до цього арктичного острова, що викликає занепокоєння не лише в Данії, а й у всьому Європейському Союзі. Експерти зазначають, що така поведінка американського лідера свідчить про його готовність ігнорувати міжнародні норми та суверенітет союзників заради досягнення власних цілей.
На цьому тлі європейські лідери починають усвідомлювати, що стара тактика «чеків і балансів», коли Європа намагалася компенсувати свою військову слабкість фінансовими вливаннями, більше не працює. Замість пасивного спостереження за діями Вашингтона, Брюссель і ключові європейські столиці дедалі активніше шукають способи посилити власну стратегічну автономію. Це включає як збільшення оборонних бюджетів, так і розвиток спільних європейських оборонних проєктів, зокрема в галузі виробництва озброєнь та військових технологій.
Водночас, як зазначають аналітики, повний розрив із США неможливий і небажаний для Європи. Тому новою стратегією стає не конфронтація, а більш жорсткий і прагматичний торг, де Європа виступає не як прохач, а як рівноправний партнер. Це вимагає від європейських лідерів політичної волі та готовності брати на себе більшу відповідальність за власну безпеку, що в довгостроковій перспективі може зміцнити як Європейський Союз, так і НАТО загалом.
Саміт в Анкарі стане своєрідною перевіркою нової європейської тактики. Якщо європейцям вдасться відстояти свої інтереси та запобігти різким крокам з боку Вашингтона, це може стати початком нового етапу трансатлантичних відносин, заснованих на більш реалістичному та взаємовигідному підході. Якщо ж ні — Європу чекає період серйозної невизначеності та необхідності терміново шукати альтернативні гарантії безпеки.
