Росія дедалі активніше використовує німецьку правопопулістську партію «Альтернатива для Німеччини» (AfD) як інструмент для перевірки готовності Німеччини та Європи продовжувати підтримку України у війні. Це відбувається на тлі стратегічного зсуву, коли після часткового виходу США з ролі головного гаранта безпеки європейські країни змушені брати на себе більшу відповідальність за оборону континенту. Кремль, за даними аналітиків, робить ставку на те, що внутрішньополітичні суперечки в Європі можуть призвести до зниження військової та фінансової допомоги Києву.
Війна в Україні дедалі більше переміщується з поля бою в парламенти, міністерства фінансів та на саміти НАТО. Хоча українські сили продовжують завдавати ударів по російській інфраструктурі, зокрема нещодавно атакували Москву понад 400 дронами, ключовим питанням стає здатність Європи фінансувати довготривалу оборону України. Після того як президент США Дональд Трамп оголосив про скорочення американської участі, європейські члени НАТО опинилися перед необхідністю самостійно забезпечувати стратегічну стабільність.
Німеччина в цій новій архітектурі безпеки відіграє центральну роль. Берлін планує надати Україні військову допомогу на суму 11,5 мільярда євро, що робить ФРН найбільшим європейським донором. Однак саме ця роль робить Німеччину вразливою до внутрішнього політичного тиску. AfD, яка виступає проти санкцій щодо Росії та постачання зброї Україні, намагається використати зростаючі витрати на оборону для мобілізації електорату. Російські державні медіа активно підтримують цю риторику, намагаючись послабити суспільну підтримку українського курсу.
На саміті НАТО в Анкарі, який розпочався у вівторок, союзники обговорюють пакет військової допомоги Україні на суму щонайменше 140 мільярдів євро на два роки. Значна частина цих коштів має надійти з програм Європейського Союзу, а решту повинні забезпечити європейські країни. Це фактично означає перехід від американського лідерства до європейської відповідальності. Водночас усередині ЄС уже виникають суперечки: Польща наполягає на компенсації за попередні поставки зброї, тоді як Німеччина готова відмовитися від повернення коштів, аби прискорити допомогу Києву.
Росія, своєю чергою, не потребує військового прориву на фронті, щоб досягти своїх цілей. Їй достатньо, щоб підтримка України ставала дедалі дорожчою, політично суперечливішою і зрештою крихкою. Кремль робить ставку на те, що європейські демократії не витримають довготривалого фінансового навантаження, особливо коли витрати на оборону конкуруватимуть із соціальними програмами та інфраструктурними проєктами. Саме тому вплив на AfD та інші євроскептичні сили стає частиною гібридної війни Москви.
Попри це, поки що НАТО демонструє єдність. Україна продовжує отримувати зброю та фінансування, а її удари по російських нафтопереробних заводах, логістичних центрах і складах боєприпасів змушують Москву перекидати сили ППО з фронту. Однак справжнім випробуванням для Європи стане не стільки здатність ухвалити новий пакет допомоги, скільки готовність робити це рік за роком, попри внутрішній спротив і зовнішній тиск.
