Південно-Африканська Республіка переживає нову хвилю жорстоких нападів на іноземців, яка поставила під сумнів образ країни як толерантної «веселкової нації». Протести, що розпочалися наприкінці червня, швидко переросли у збройні сутички, мародерство та вбивства, змусивши уряди кількох африканських країн організувати екстрену евакуацію своїх громадян.
Епіцентром насильства стала провінція Західний Кейп, де жертвами нападів стали щонайменше двоє громадян Мозамбіку. За свідченнями очевидців, розлючений натовп лінчував 29-річного чоловіка з Малаві в провінції Квазулу-Натал, де спочатку мирна акція протесту вийшла з-під контролю. У результаті цих подій сотні людей були змушені залишити свої домівки в пошуках безпеки.
Організатором масштабних акцій виступив рух «March and March», який закликав до так званого «шатдауну» 30 червня. Хоча поліція заявила, що більшість протестів пройшли мирно, у багатьох місцях не вдалося уникнути спалахів агресії. У тауншипі КваДабека протестувальники цілеспрямовано атакували магазини, що належать мігрантам, грабуючи товари. У провінції Гаутенг людей, яких сприймали як іноземців, залякували та перевіряли документи просто на вулицях. «Вони сказали: "Ми тут, ми — зулуси". Вони наказали нам відійти, якщо ми не хочемо проблем. Нам не залишалося нічого іншого, як спостерігати», — розповів охоронець одного з пограбованих магазинів.
Експерти пов'язують спалах насильства з глибокою соціально-економічною кризою в країні. Рівень безробіття в ПАР перевищує 30%, а серед молоді цей показник є ще вищим. Державні послуги, зокрема електро- та водопостачання, перебувають у занепаді, а рівень злочинності продовжує зростати. У таких умовах ксенофобні рухи, як-от «March and March» та «Operation Dudula», знаходять благодатний ґрунт, звинувачуючи нелегальних мігрантів у захопленні робочих місць і ресурсів. Їхню риторику дедалі частіше використовують у своїх кампаніях популістські партії, зокрема «Патріотичний альянс» та ActionSA. Партія «Умконто ве Сізве» (MK), заснована колишнім президентом Джейкобом Зумою, публічно підтримала протести, хоча й заперечує формальний зв'язок із рухом.
Реакція постраждалих країн не змусила себе чекати. Уряди Мозамбіку, Гани, Малаві та Нігерії вже організували репатріаційні рейси для своїх громадян. Зокрема, до Лагоса прибув літак із майже 300 нігерійцями на борту, які є частиною приблизно 1 000 зареєстрованих осіб, повернутих на батьківщину. Ці заходи свідчать про серйозність кризи та її потенційний вплив на міждержавні відносини в регіоні.
Після падіння апартеїду Південна Африка стала привабливим напрямком для мігрантів з усього континенту, які шукали кращих умов життя. Однак економічні труднощі, з якими країна зіткнулася з самого початку, призвели до того, що образ іноземця-конкурента почав активно використовуватися політиками для відволікання уваги від власних прорахунків у сфері управління. Нинішня хвиля насильства не лише підриває соціальну згуртованість, але й створює значний тиск на уряд Африканського національного конгресу (АНК), поглиблюючи недовіру населення до його спроможності вирішувати нагальні проблеми.
